Александр Авагян
Синя безодня розчинила шлях до втечі.
Шепіт `стікає у безодню, в порожнечу.
Щогли завісли в небі дощем за свідомість.
У синім сяйві причаїлась невагомість.
Невагомість серед ночі і дня -
То чекання, то передчуття.
А серед зірок сніг торішній в танець ходить.
Моє чекання тебе знову не обходить.
Чом синім трунком затопила очі повінь неуловима?
Наче думка, наче промінь...
..........
Синя безодня розчинила шлях до втечі.
Шепіт стікає у безодню, в порожнечу.
