Марія Оранта — текст песни (Александр Авагян)

Александр Авагян



Дика темрява морочить листопад,

Затопила жовте золото землі.

Сиве срібло

розтіклося і зійшло,

Синім сяйвом

спалахнув і згас Дніпро.



Розірвала морок ранкова зоря —

Запалила на соборах куполи,

Гнівне сонце у стрільчатеє вікно

Буйний струмінь — промінь

в браму протягло.

Запалило, засвітило, розбіглось

полум`я то чистим,

золотим вогнем...

І раптом — очі...



Дивнії очі крізь тисячиріччя

затурбовано глянули зверху,

Розкриті долоні і між ними — очі...

Очі тривожні

тануть у серці,

Ллється у серце

кохання... без краю.

Дарує кохання Марія Оранта.



...................................



Розлітались вранці

сизі соколи,

Рознесли

вогонь по краплі

на крилах.

Так і я,

в яких краях,

в якій землі,

Де б не був

твоє кохання ніс,

як птах.

Пили коні

води Немана — ріки,

Все цвіло,

дурман

жахливо-чарівний.

Заморочила чаклунка лісова -

Незнайомая весна...

на чужині.

Захопила, закрутила, розплескала

з серця кохання.

Пустеє серце...

Пусте серце - серце без кохання,

Наче живе,

але як мертве.

Загублене листя — люди без кохання.

Але стечуть води

в сонячнім місті,

Ріднім краї,

святій Софії:

Дарує кохання всім Марія Оранта!