Николай Шошанни
Тиша в темряві звірком,
Розпрямивши скуті крижі,
Зашкарублим язиком
Ніжно шелест звуків лиже.
Через тріщинку у склі
Витікають тьмяні миті,
Чистотою щирих сліз
Лиш німі слова омиті...
Лиш тоді, без всіх звитяг
Із глибин самітних мушель
В незахищеність буття
Виповзають наші душі...
Щоб колись на мить одну
Десь порушив серед ночі
Ту тендітну тишину
Тихий зАхват уст жіночих...
1999
Диск ЖОНГЛЕР